Танець буто — це унікальний і захоплюючий вид сучасного танцю, який походить з Японії. Він характеризується повільними, контрольованими рухами, виразними жестами та глибоким зв’язком із внутрішніми емоціями. Щоб повністю зрозуміти принципи та філософію, які лежать в основі танцю Буто, важливо заглибитися в його історію, культурне значення та фундаментальні поняття.
Історія та еволюція танцю буто
Танець буто виник у післявоєнній Японії наприкінці 1950-х років як реакція на соціально-політичний клімат і культурні зміни тієї епохи. Під впливом цілого ряду мистецьких, філософських та історичних факторів буто було розроблено як контркультурний вид мистецтва, який відокремився від традиційного японського танцю та прийняв авангардні, експериментальні техніки. Його засновники, Тацумі Хіджіката та Кадзуо Оно, прагнули створити форму танцю, яка втілювала б сиру, первинну сутність людського існування через нетрадиційні рухи та експресію.
Філософське підґрунтя танцю буто
Танець буто глибоко вкорінений у філософських принципах, які наголошують на дослідженні підсвідомості, зіставленні протилежностей і взаємодії між темрявою та світлом. Він черпає натхнення з екзистенціалістичної філософії, дзен-буддизму та ряду езотеричних і містичних традицій. Основні принципи філософії Butoh обертаються навколо прийняття непостійності, сприйняття вразливості та пошуку автентичності та самопізнання.
Основні принципи танцю буто
Практика танцю Буто керується декількома ключовими принципами, які формують його хореографію, лексику рухів і художнє вираження. До них належать:
- Sankai Juku : Концепція Sankai Juku, або